Камінь Харлампіївського собору

Цей величний храм був перлиною в сузір’ї маріупольських православних церков. На картах міста він був позначений як соборний (тобто головний храм). За старим повір’ям, під час переселення греків у 1778-1779 рр. «в дорозі, під час хвороби» за порадою митрополита, вони дали обітницю збудувати церкву і присвятити її святому Харлампию, як цілителю від повальних хвороб. Величний, у візантійському стилі трьохпрестольний храм був побудований в 1845 при прот. Моторному. Головний престол освятили в ім’я священномученика Харлампія, правий боковий вівтар – на честь чудотворної ікони в ім’я великомученика і Побідоносця Георгія, а лівий – в ім’я св. Миколая. На початку 1890-х років звели нову дзвіницю, яку з’єднали з храмом. Цей храм став найбільшим в місті, що вміщував понад п’ять тисяч осіб. Особливо шанували в Харлампіївській соборній церкві ікону св. Георгія, яка вважалася історичною реліквією маріупольських греків. У «фатальні» 1930-ті роки прекрасний Харлампіївський собор був зруйнований, як і всі інші храми. Живим нагадуванням про величний храм сьогодні залишається камінь Харлампієвського собору, що залишився після підриву храму і був збережений жителями міста.