For faster login or register use your social account.
[fbl_login_button redirect="" hide_if_logged="" size="large" type="continue_with" show_face="true"]У кінці ХІХ століття маріупольський порт став потужною базою з перевалки вугілля і зерна. Одним з найбільших судновласників не тільки нашого міста, а й усієї країни, був Петро Регір. Судноплавна компанія «Петро Регір і Син» входила в п’ятірку найбільших компаній Російської Імперії. Залишки будинку цієї заможної людини знаходяться на вулиці Італійській. У побудованому в 1900 році особняку жила вся сім’я Регір, і розміщувалося управління пароплавством. Після революції Регір-син перевів бізнес і сам перебрався за кордон. Петро Регір помер в 1919 році в Маріуполі. У роки радянської влади в будівлі розташовувався гуртожиток і різні установи. Останній капітальний ремонт проводився в 1968 році. Особняк залишився безлюдний після того, як його покинули співробітники управління тресту «Донбасстальконструкція». Влітку 2011 року Маріуполь, на запрошення ПДТУ, відвідав відомий в Італії меценат Еміліо Скенетті. Йому провели екскурсію вулицею Італійською, в ході якої торкнулися також історичних зв’язків Маріуполя з його батьківщиною. Найбільше меценат був вражений особняком Петра Регіра.
For faster login or register use your social account.
[fbl_login_button redirect="" hide_if_logged="" size="large" type="continue_with" show_face="true"]