Пам’ятник Адаму Міцкевичу

Пам’ятник Адаму Міцкевичу – проект Антона Сулими Попеля, який втілив концепцію письменника Адама Креховецького: оригінальність полягала в тому, що пам’ятник мав форму колони, і цим відрізнявся від монументів Міцкевичу у Варшаві і Кракові (обидва – 1898). На остаточний проект, очевидно, вплинув віденський пам’ятник Міцкевичу (1896): у фігурі поета був повторений жест правої руки, яка застигла в повітрі. Саме цей жест пов’язав у львівському пам’ятнику фігури поета і ангела, злітаються з лірою. Діагональний ритм композиції підкреслять пересічними прямими: ліве крило ангела – ліра – драпірування плаща поета; праве крило – нога ангела. Вертикалі (торс – драпірування ангела, фігура поета) в поєднанні з діагоналями створюють композиційну гармонію скульптурної пари.